Протимікробні засоби

Протимікробні засоби прийнято використовувати в ході комплексного лікування безлічі різних захворювань. Деякі склади також застосовуються в профілактичних цілях. В останньому випадку доцільність прийому лікарських складів визначає виключно фахівець, тому як безконтрольний прийом лікарських препаратів зазначеної групи може привести до небажаних наслідків.

Протимікробні препарати

Препарати з цієї категорії призначені для боротьби з хвороботворними мікроорганізмами, що проникають в організм людини ззовні. Склад таких препаратів різний — в основу можуть бути покладені хімічно розроблені компоненти, рослинні екстракти, мінерали. Форма випуску медикаментозних засобів, що мають протимікробні властивості, різна:

• таблетки і капсули для прийому всередину;
• протимікробні свічки;
• протимікробні мазі для зовнішнього застосування;
• рідкі розчини.

Речовини, що входять до складу препаратів, швидко руйнують оболонку мікроорганізму, перешкоджають процесу синтезу клітини, знищують бактерії з високо ефективністю. Такі медикаменти мають протизапальну і протимікробну дію. Залежно від виду, вони мають активність щодо стафілококів, ентерококів, стрептококів і т.д.

Групи протимікробних засобів

Протимікробні препарати прийнято класифікувати відповідно до низки ознак. Умовно прийнято поділяти речовини на три основні групи:

• препарати антимікробної дії виключно природного походження —  на основі рослинних екстрактів;
• напівсинтетичні препарати, куди входять антистафілококова і антісинегнійні пеніциліни, а також протимікробні засоби широкого спектру дії;
• повністю синтетичні протимікробні засоби, отримані в ході лабораторних робіт — це найбільш велика група лікарських засобів, які найчастіше застосовуються для лікування від інфекційних захворювань. Сюди входять сульфаніламіди, речовини, розроблені на основі хіналона, 8-оксихіноліну і т.д. Дія лікарських засобів по-різному. Деякі з цих препаратів повністю знищують патогенний організм, інші лише призупиняють процес синтезу, а, отже, подальшого розмноження патогенних клітин не відбувається.

Доцільність використання тих чи інших лікарських засобів визначає лікар після виявлення чужорідного організму — агента, який став збудником захворювання. Дозування і графік прийому залежить від віку пацієнта, важкості перебігу хвороби, переносимості протимікробних антибіотиків. Також додатково призначаються речовини, необхідні для підтримки здорової мікрофлори — пробіотики, препарати, що містять лактобактерії та інші.